Що відбувається з башкирським народом вдома та в еміграції? Айгуль Ліон відповідає на незручні питання про політику, війну, самоцензуру та башкирську мову.
– Як журналістка Айгуль Ліон опинилася у Лос-Анджелесі?
– Мешкаю в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Вперше виїжджала з Уфи Башкортостану, коли вступила до Казанського університету і тривалий час жила в Казані. І до Америки теж вирушила з Казані. Все банально: як і багато жінок, вийшла заміж, і таким чином покинула Росію. По любові.
– Як правильно звучить: Башкортостан чи Башкирія?
– Я не відчуваю різниці. Але вважаю, що правильніше й прийнятніше для іноземців було б Башорт Іле – країна башкортів.
– Що вкладаєте у слова "бути башкортом"?
– Спілкуватися башкирською, підтримувати вдома (в тому числі на чужині) башкирську культуру, бути башкиром це споживати башкирську їжу, слухати музику, читати книги, спілкуватися башкирською, танцювати і співати, мислити.
Припустимо якщо я створила собі башкирський будинок з відповідними їжею, музикою, бесідами, то природно і навіть питання не виникає, що мої діти розмовлятимуть башкирською та вважатимуть себе башкирами.
– Чи існує в Росії різниця між навчанням російською, татарською, башкирською мовами?
– Ще коли вступила на перший курс факультету журналістики Башкирського державного університету, то була спільна кафедра, башкирсько-російська, і на ній нас – 40 осіб. Там і помітила, що російські студенти розкріпаченіші. Ми, переважно сільські башкирські діти, башкирські студенти були скутішими, не вміли висловити свою думку, а більше налаштовувалися слухати аби погодитися чи не погодитися. Зате російські та російськомовні студенти могли сперечатися, й висловлювали власну думку. Причина цього – виховання, наприклад у школі, коли вчителі наказують говорити лише стосовно книжки чи предмета, а на слова про інше відповідають «Я твоєї думки не питав». До такого стилю «спілкування» звикаєш, це закладається у дитинстві, а потім продовжується в університетах.
Згодом, коли я перевелася до Казанського університету, в якому завершила навчання (довелося попрацювати та вивчити татарську), теж спостерігалося подібне. Але допомагало те, що наша група, 13-15 чоловік, вже могла дискутувати і сперечатися, щоправда, лише між собою у власному колі. А поруч із російськомовною групою наша ставала якоюсь... більш забитою, це було помітно.
– Чи вивчають башкирських класиків у школах та ВНЗ Башкортостану?
– Вивчають. Оскільки я навчалася у башкирській групі, ми вивчали ще й наших письменників. Тому в національних групах доводилося вчитися вдвічі більше, оскільки ми опановували і зарубіжну літературу з журналістикою, і російську, і татарську чи башкирську. Тому башкирську літературу в Башкирському університеті, а татарську в Казанському викладали досить багато й добре. Додам, що перед приїздом до Казані я не знала татарських письменників та журналістів, а отримала гарний базис вже у місцевому ВУЗі.
– Як це – знати кілька мов: башкирську, татарську, англійську?
– Ти більше починаєш розуміти й сприймати інші культури. Чим більше знаєш мов – тим більше приймаєш інформації й відкривається ширший світ. Я дізналася про башкирську літературу, російську, в Казані відкрила для себе чудовий світ татарських прози та поезії, журналістики. Це виявилося надзвичайно важливим, тому моя сьогоднішня бібліотека наполовину складається з книг татарських письменників. Я вважаю, що це чудово, коли людина опановує якнайбільше мов, щоб відкрити для себе більше світів та культур.
– Що являє собою сучасна башкирська література?
– Є дуже гарні письменники, які видруковуються щороку. Можливо, ці книги не стануть класикою, зате написані легко. Це теж непогано, оскільки люди перестають читати книги, а чим легше література заходить, тим легше до неї привчити. Сьогодні не настільки критично які саме книги читають, зате важливо підтримувати інтерес до читання башкирською мовою. Я нечасто оцінюю творчість письменника, оскільки з початком повномасштабної війни проти України для мене стало важливим інше – який бік він обирає: добра чи зла; часто суджу за творчістю, і за реакцією на сьогоднішні проблеми, на нинішню війну.
– Чи легко залишатися башкирами в еміграції?
– Мені здається, в Америці башкирам зберігати ідентичність легше, ніж у Росії. Тут мені ніхто не дорікає за те, що перед чужими людьми в громадському місці спілкуюся з дітьми башкирською. Нікому на думку не спадає сказати «Говоріть російською!». А в Росії це було. В Росії у компанії п'ятнадцяти башкир чи татар та одного росіянина всі переходять на російську мову, тому що продовжувати спілкування рідною вважається неетичним. А тут такого немає, нікому не спаде на думку, що «Ви, напевне, щось погане про мене кажете!». Тут іншомовним не спадає на думку засуджувати ту або іншу людину, яка говорить власною мовою, така культура виховання.
І залишатися в Америці для мене легше, наприклад тому, що легко відокремити школу від дому, оскільки в школі спілкуються англійською, а вдома башкирською. Я не розумію, чому в Уфі не можуть так чинити, і вдома після школи знову переходять на російську.
І залишатися в Америці для мене легше, наприклад тому, що легко відокремити школу від дому, оскільки в школі спілкуються англійською, а вдома башкирською. Я не розумію, чому в Уфі не можуть так чинити, і вдома після школи знову переходять на російську.
– Чи легко зберегти національну ідентичність у сучасному Башкортостані?
– Мені здається, що там важче залишатися башкиром, адже все трактується на користь російської мови: в школах викладають російською, у садках російською, привселюдно не можна розмовляти башкирською. Таким чином, твій ореол спілкування башкирською звужується до сім'ї; і часто втрапляється що діти по приходу зі школи, не бажають переходити з російської на іншу мову. Вони хочуть спілкуватися вже звичною російською. Якщо батьки мають внутрішній стрижень, то продовжать вдома спілкуватися башкирською, але часто буває навпаки. Таким чином, з побуту вимивається башкирська мова.
– Чи знають Ваші діти башкирську?
– Моя донька народилася в Америці, і спершу потрапила в середу де я спілкуюся башкирською, а тато англійською. Тому точилася боротьба: вона ігнорувала запитання башкирською, або намагалася відповідати на них англійською. Але потім це перебороли, поставивши умову: ми поїдемо до Башкортостану, де бабуся розмовляє лише башкирською й не знає англійської. І ось ми приїжджаємо. З моєю мамою, сестрами та братами вона спілкується башкирською мовою. Але під час виходів на вулицю в селі, або при зустрічах з друзями, які зрощують дітей того ж віку, з'ясувала, що вони не знають башкирської! І ось дитина сидить, плаче. Їй тоді було 5 рочків, і каже: мені гратися ні з ким, ніхто не говорить башкирською!
Це було боляче – дивитися на дитячі сльози від образи на те, що я її «обдурила», повідомивши що башкирською розмовляють в Уфі, в Башкортостані. І доня не вірила мені… Зате нині вона чудово розмовляє нашою мовою, і вважає себе американською башкиркою.
– Чому в маленьких країнах Балтії рівень життя вищий, ніж у більшому, багатому Башкортостані?
– Річ в тім, що країни Балтії перебували під гнітом Росії недовго. І при цьому вони залишалися у своїй країні, при своїй культурі, а ще вони усвідомлювали себе як окуповані держави. Зате нас окупували аж 500 років тому. Це дало свої плоди. Якщо пригадати, що після завоювання Російською імперією наш народ 200 років протистояв їй, і аж до початку 20 століття боровся, то останні 70 років з особливою силою вплинули на наш менталітет. Сьогодні важко навіть уявити, що наш народ зміг би повстати.
Так, я теж порівнюю Башкортостан із країнами Балтії, чи з Україною, які 30 років тому змогли здобути незалежність та змінилися. І ми також могли б змінитися. А те, що погано живемо... так, може, ніколи добре й не жили? Щойно нас окупували, як почали винищувати народ, будувати свої заводи, качати з нас багатства, ресурси. А сьогодні дорікають, що «навчили» нас «митися» й «читати». Звичайно, це дуже смішно звучить. Адже ми мали свою культуру, але іншу.
– Башкортостан бідна чи багата республіка, і хто розпоряджається її ресурсами?
– Це звідки поглянути. Башкортостан – дуже багата республіка, на нашій території представлена вся таблиця Менделєєва, хоча б на Уралі. Є нафта, нафтопереробні підприємства, газ та газопереробка. Після розвалу СРСР, який потихеньку перетворився на Росію, ми були однією з найбагатших республік. Якоїсь миті, під час одного з приїздів додому з Америки, я вирушила в Ішимбай. І почула, що в ньому не лишилося нічого нашого, тільки московське. Спершу не зрозуміла про що йдеться, адже в Ішимбаї раніше було дуже багато виробництв. Бо по суті про три міста, що знаходяться поряд: Салават, Стерлітамак та Ішимбай. Ішимбай – це місто, де знайшли першу башкирську нафту. Почуте мене шокувало, я почала цікавитись і з’ясувала, що за якісь 20 років Башкортостан перетворили на дотаційну республіку! Виявилося, що в Башкортостані нічого свого немає: всі заводи, виробництва, нафтовидобувні та переробні підприємства – все тепер належало Москві. На Москву зареєстровані, всі гроші йдуть на Москву, а республіці практично нічого не залишається, й республіка змушена випрошувати кредити у Москви.
– Центральні регіони РФ оточені колоніями, з яких качають ресурси?
– Вчора я ненавмисне глянула на ютубі Зигаря, який порівняв історію завоювання Сибіру з історією завоювання Південної Америки іспанськими колонізаторами, і епохою відкриття Північної Америки. Якщо порівняти чим стали заокеанські колонії Іспанії та Великобританії й те, на що перетворилися колонії відкриті Росією, це небо і земля. Нам нічого не дають, а лише качають і вивозять все, що є.
Розмірковувала: чому в Башкортостані так погано ставляться до екології виробництва, і виявилося, що це вина не башкортів, а москвичів – приїжджих, які бажають лише заробляти на нашій землі, і висловлюють відповідне ставлення до нашої екології. Як то кажуть, після них – «хоч потоп!». Така поведінка колонізаторів по відношенню до своїх колоній, бо ми для центральних регіонів Росії та москвичів - як сировинний придаток.
– Що станеться з башкирською мовою через 50 років?
– Якщо ми нічого не зможемо вдіяти, якщо не зміниться російська політика щодо башкирської мови, то не знадобиться п’ятдесяти, а достатньо буде 20-30 років, аби вона зникла. Сьогодні ця мова не викладається в школах, а без викладання мова не житиме. Для цього вона повинна вивчатися в школах, на ній має вестися спеціальна й професійна освіта, писатися наукові праці.
Якщо не викладати мову в школах, то через 20 років нікому буде читати на ній. Не буде глядачів, які мають дивитися телебачення башкирською, слухати радіо. Якщо мова вийшла з ужитку… У 2017 році заборонили вивчати мови. У 2027 році забороні виповниться 10 років. Тобто школи випустять перше покоління, яке не вміє читати башкирською. Хіба вони купуватимуть книжки башкирською, хіба дивитимуться башкирське телебачення? – Ні. Тому хоч (представники колоніальної адміністрації – ред.) і радять спілкуватися вдома рідною мовою, але просто говорити мало, потрібно рідною мовою читати, а цього вже не вміють! Можна дивитися кліпи, слухати башкирські й татарські пісні, але цим не зберегти мову. Я чудово розумію, як би це боляче не звучало, що на моїх дітях башкирська мова зупиниться, а їхні діти вже навряд чи почнуть говорити башкирською.
Тому в мене не дуже гарні очікування від сьогоднішньої політики Росії. Але все може змінитися, якщо Росія розпадеться і ми отримаємо свою власну країну, в якій стане обов'язковим навчання башкирською. Де обов'язково писатимуться наукові праці башкирською. У 60-70 роки 20 століття всі підручники, у тому числі з точних наук, з фізики, були написані башкирською мовою. Мої старші брати та сестри вивчали хімію, фізику, математику башкирською. Навіть коли я вирушила до школи, у бібліотеці були підручники башкирською. Але нас вже примушували обирати книги російською зі словами «Якщо хочете вчитися далі, то треба навчатися російською». Ми брали підручники російською, зате наші викладачі вели предмети башкирською. Башкирською можна викладати і вести наукові праці, тому я не вважаю що моя рідна мова в чомусь поступається російській.
– Ви навчаєте студентів у США башкирською? Що це за програма?
– Після Нового року запропонували таку роботу: студенти вивчають башкирську мову як предмет, а я як носій цієї мови допомагаю їм її фіксувати та систематизувати. І вважаю, що цим допомагаю зберегти башкирську. У такий спосіб було збережено багато мов американських корінних індіанців. Наприклад, залишилося лише два носії, які спілкуються певною мовою, і тут з'являються лінгвісти, які зберігають цю мову в наукових працях, та записують її звучання. І коли не залишиться в живих жодного з тих, хто розмовляє цією мовою, можна буде її відновити. Тому я допомагаю університетським студентам-лінгвістам зберегти мою рідну мову, її звучання та правила. Це добра справа для свого народу. Лінгвісти часто працюють таким чином, це називається «польовими дослідженнями», заради яких навіть можуть здійснювати виїзди у віддалені від цивілізації місцевості.
Найбільше надихнуло, що студенти виявили бажання опановувати башкирську вже як розмовну – оскільки ми вивчаємо англійську. Тепер треба надати їм базу для викладання башкирської, і сподіваюся, що до літа з'явиться така можливість.
– Чому нова хвиля емігрантів із Башкортостану вирушила саме на Захід?
– Це гарне питання. Швидше за все, людина шукає де краще… Прагнуть до Європи, у США, бо тут цивілізація, бенефіти й можливість отримати політпритулок, що неможливо, наприклад, в Казахстані чи Узбекистані.
– Чи багато башкортів проживають у США?
– Багато. Це стало для мене відкриттям. У листопаді минулого року відбулися збори лише башкир, (бо раніше разом збиралися башкири й татари). Тож цього разу нас прибуло понад п'ятдесят, це лише в одному Лос-Анджелесі. Це справді багато. Коли я приїхала до США 15 років тому, то не знала жодного башкира, а за кілька років познайомилася з двома-трьома, більше не було. Далі я збирала знайомства з приїжджими башкирами по крихтах, запрошуючи, додзвонюючись і розсилаючи листи: давайте познайомимося, влаштуємо захід. Натомість зараз не просто багато приїхало: мене шокував торішній сабантуй – зібралося понад 500 чоловік башкир і татар (останніх щоправда більше). Але виникло й розчарування: якщо раніше, коли починала організовувати збори, сабантуї та заходи, у нас завжди спілкувалися рідною мовою – башкирською, татарською, або англійською, то нова хвиля приїжджих виявляє бажання спілкуватися російською. Це викликало подив. Я, звісно, проти цього. І добрі люди, які взяли сьогодні на себе відповідальність проводити ці великі заходи, суворо дотримуються їх веденням в супроводі татаро-башкирських мов, відповідних музики та пісень, або підключають англійську.
– Яка причина нової хвилі еміграції із Башкортостану?
– Швидше за все, люди втекли від війни. А друга хвиля була від мобілізації. Перші прибували з березня, відколи розпочалася війна, другі – це вже жовтень-вересень 2022 року. Різні люди. Я намагаюся допомагати всім: хто звертається, хто в листах запитує чи можу надати допомогу – так, намагаюся жодному не відмовляти. Але останнім часом виникли думки про те, що моя діяльність стає небезпечною, бо емігрують не лише башкорти, а незрозумілі люди, які можуть працювати і проти нас. У мене сьогодні двояке відчуття, але скільки б не переконувала себе припинити запрошувати усіх до власного будинку й надавати допомогу, все одно виходить так.
– Новоприїжджі – це переважно жінки, чоловіки чи родини?
– Нині родинами їдуть. На початку війни були молоді хлопці, які розуміли, що їх можуть забрати на війну. А зараз переважно приїжджають чоловік, дружина, двоє-троє дітей. Важко їм в Америці без знання мови, без грошей та документів. Чи це відвага, чи героїзм? Я б, мабуть, не змогла так виїхати.
– Чи знають у Європі та США про важке становище корінних народів Російської Федерації?
– Не скажу про ЄС, але американці не знають, вони зайняті своїм життям, вивчають власну історію, трохи знають світову. Але вони нічого не знають про Росію. Для них Росія це чудова велика, незрозуміла країна. Їм, бачте, цікаво. Але щойно починаєш пояснювати, що я в Росії вважаюся кольоровою, що я не росіянка, що я в Росії нацменка – американців це шокує. Хоча в мене була подруга-афроамериканка, і на цій хвилі ми порозумілися якнайкраще. Афроамериканці вважають, що я біла, а насправді я не біла. І це для афроамериканців робиться таким відкриттям! Так, мені ніколи не подобалося, коли мене називають «русской». Щойно приїхала до США, чула «russian, russian», і щоразу доводилося пояснювати що на Росії понад 200 різних народів, мов та релігій з різними традиціями та культурою, і мені не було ліньки! Я не лінуюся знайомити людей із справжнім станом речей. Але наскільки мені відомо, багато хто через лінощі, та щоб не пояснювати щоразу, погоджуються «Yes, I am Russian».
– Як охарактеризуєте електоральні заходи у РФ навесні-2024?
– Давно ігнорую вибори. Башкорти теж мали б ігнорувати їх цього разу й не голосувати за будь-кого. Я говорила про це і на своєму каналі, і в соціальних мережах, просила не ходити на вибори, зокрема, в США. Ті, хто сьогодні за кордоном, не мали створювати велику явку, легітимізуючи пана Путіна. Мене розчарувало те, що Башкортостан дав 90% явки і розумію, що багатьох примусили. У понеділок (а точніше в неділю за нашим часом) відкриваю «В контактах» і бачу моїх друзів, з якими навчалася й працювала, освічених представників башкирського народу і татар: кожен з них виставив своє фото з бюлетенем поруч із урною. Тому я припустила, що з них вимагали фотозвіти і вони виконали доручення. Але сподіваюся, що вони хоч би псували бюлетені. А розпитувати не можу, бо не хочу підставляти. Часом навіть трапляється, що хотілося б щось уточнити з мовних питань башкирської, і не можу написати жодному із знайомих, які зробилися журналістами та викладачами нашої мови, адже боюся за їхні долі.
А потім заходиш у «тєлєгу» і бачиш кілометрові черги гордовитих так званих «європейців» біля виборчих дільниць, і хочеться запитати: «Що ж ви робите?». Ну, подякував їм Путін, домоглися… Башкорти не мали голосувати, як і з'являтися на виборчі дільниці. Але, як і в Радянському Союзі, всіх тепер примусово змушують відвідувати так звані «вибори». Мабуть, ви теж бачили ті відео, де поліцейський із палицею заходить до кабінки, і витягує людину звинувачуючи в псуванні бюлетеня й вимагаючи його показати. А як же таємниця голосування? Ми живемо в одній із книг Кафки та Оруела. Всіх замазують кров'ю, аби на кожного покласти відповідальність за злочини, що на війні, що на виборах.
– Електоральні заходи вплинуть на участь башкирів у війні?
– Я сприймаю цю ситуацію як винищення національних меншин. Адже знищують не лише українців, а й нацменів усіх корінних народів Росії, Путін організував «два в одному». На жаль, я не можу підтримувати контакти у себе на Батьківщині, у Башкортостані. Я не можу підставити тих, хто згоден зі мною, а тих, хто підтримує війну, відправляю в бан без подальших розмов. Мені довелося навіть закрити стосунки зі своїми рідними братами та сестрами. Ось не розумію, як працює мозок людини, котра думає, що українці наші вороги? Можливо, треба бути націоналістом як я? Адже вважаю, що українські націоналісти – мої колеги. Ми ж просто намагаємося зберегти самі себе.
– Що станеться з думками людей, коли Путін закінчиться?
– Не знаю. Пам'ятаєте, що сталося після смерті Сталіна? – Він помер і всі плакали. Він був усім, і місяцем та сонцем, а коли помер, то з'ясувалося, що він і є головний ворог, садист і вбивця країни. Очі у всіх розплющились. Але минають роки, лише 50 років, і знову країна вимагає Сталіна. Я не розумію…
– Чи усвідомлюють башкири, що несуть горе війни до багатонаціональної країни, де живуть їхні родичі?
– Мені здається, що не усвідомлюють. Мисляча людина піде в сусідню країну «захищати» свою Батьківщину. На початку інтерв'ю ми згадували школи, після навчання в котрих у людей геть-чисто відсутнє критичне мислення. Як можна ненавидіти Україну за те, що в ній гинуть башкирські солдати, і при цьому не думати, що вони у ній коять і навіщо опинилися?
Навіть якщо Росія розпадеться, Путін здохне, а ми отримаємо Незалежність, то впевнена, що не зможемо перевиховати башкортів, і треба буде вирощувати нових: правильно мислячих, з правильними настановами про демократію, про людяність, освічених!
– Баймак... що це було?
– Народ просто прийшов підтримати Алсинова, свого лідера, та почути вирок. Це не було протестом чи мітингом, народ просто зібрався підтримати Фаїля. Думаю, що люди просто послухали б і розійшлися. Тому припускаю, що був спланований силовиками захід, сталося перенесення справи на другий день, прибула велика кількість представників силових структур, а далі відбулася спланована провокація. І скрутили 80 людей, тепер чекають на КК. Навіть тих, кого взяли за адміністративкою, садять знову і заводять справи по КК. Обізнані люди заздалегідь попереджали, що 100 башкортів обов'язково посадять. «Щоб не кортіло», постараються викосити свідоме чоловіче населення. А там саме зібралася молодь, яка не п'є і навіть не палить, більшість якої тримає іслам. Ведуть тверезий спосіб життя, завели багато дітей. За аналогією, за часів Салавата Юлаєва кожні 20 років народ піднімав повстання, і його представників «викошували».
Що це дасть? Так, народ звичайно побоїться якийсь час порушувати питання. І закони такі, що народ нічого не зможе сказати. Очікуються репресії. У мене дуже песимістичні сподівання.
– Башкирський блогер Юмагулов вибачається перед етнічними росіянами. Звідки комплекс провини, і доки він буде?
– Важке питання… Теж не розумію блогера Юмагулова, який почав звертатися то до Генпрокуратури, то до Путіна. Не бачу сенсу… знову повертаємося туди, де відсутнє критичне мислення. Людей садовить Путін. І вони звертаються до Путіна. Звертаються до Генпрокуратури, яка на вас і завела справи, і готує вам посадки. Не розумію цього, не вкладається в голові.
– Що збудить башкир від імперського сну?
– Диво. Іншого варіанту не бачу. Лише диво.