Ерзя — один із небагатьох бездержавних фінно-угорських народів, який має власну систему національних представницьких органів.
Ерзя — фінно-угорський народ, що проживає в басейні річок Мокша та Сура, а також Волги та Білої. Під час Всеросійських переписів населення ерзян нерідко записують під екзонімом «мордва», об'єднуючи в одну національну групу з мокшанами, що ускладнює підрахунок ерзян. Загальна чисельність — близько 500 тис осіб. Ерзянська мова — фінно-угорська мова фінноволзької групи, одна з трьох державних мов Республіки Мордовія, поряд з мокшанською та російською. Сповідують християнство (православ'я та лютеранство), а також традиційну національну релігію інешкіпазію.
На території Російської Федерації та на еміграції діє ерзянський національний рух, метою якого є створення незалежної держави ерзянського народу Ерзянь Мастор.
Ерзя мають досвід державності – Ерзянь Мастор на чолі зі своїм правителем Інязором Пургазом. Про існування ерзянської державності свідчить Лаврентіївський літопис 1228 року, і праця Юліана Угорського «Epistula de vita Tartarorum» з історії монгольського вторгнення у Волзьку Булгарію та життя сусідніх народів.
Історію ерзянського національного руху, метою якого є самовизначення народу, можна умовно розділити на три етапи: зародження (з кінця ХIX століття і до Другої світової війни), становлення (1988 – 2018) та сучасність (з 2020). Всі три етапи супроводжувалися переслідуваннями ерзянських просвітителів та діячів національного руху як у Російській імперії, так і в СРСР, і в сучасній Російській Федерації.
Зародження національного руху пов'язане з появою шару ерзянської інтелігенції, який почав формуватися в Російській імперії наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Яскраві представники цього періоду — педагог та енциклопедист Макар Євсев'єв, який створив перший буквар для ерзян (1897); ерзянський скульптор, представник стилю модерн, Степан Ерзя; лінгвіст і педагог Анатолій Рябов — страчений органами НКВС (репресивно-каральний орган СРСР) у 1938 році разом зі своїм братом Володимиром.
Становлення ерзянського національного руху відбувалося наприкінці 1980-х років на тлі ослаблення національної політики СРСР, невід'ємною частиною якої було об'єднання ерзян та мокшан у єдиний мордовський народ. Протиставлення цій політиці — проголошення ерзян окремою самодостатньою нацією з власною мовою, культурою та історією є ідеологічною основою ерзянського національного руху. Його ідеологи — представники ерзянської інтелігенції, які об'єдналися в редакції дитячого журналу "Чилісема" (з ерз. "Схід сонця"). У стінах редакції було обговорено питання національно-культурного відродження ерзян, їх взаємодії з представниками інших фінно-угорських народів Радянського Союзу, перспективи створення повноцінної системи освіти рідною мовою, розвиток ерзянської преси та книговидання. Цей центр інтелігенції діяв під керівництвом Маризь Кемаль — ерзянської поетеси, журналістки та фольклористки, якій належить теза "kavto keĺt — kavto raśket" (з ерз. "Дві мови — два народи"), що визначає ерзян і мокшан як дві окремих нації.
Сучасний період пов'язаний із формуванням системи національних представницьких органів ерзянського народу та передачею повноважень головного старійшини від Кшуманцяня Пірґужа новообраному Сиресю Боляєню. Ерзя — один із небагатьох бездержавних фінно-угорських народів, який має власну систему національних представницьких органів. Вона складається зі з'їзду делегатів від ерзянських політичних партій та громадських об'єднань — Промкса (ерз. Promks), ради старійшин — Атянь Езем (ерз. Atäń Äzem), головного старійшини — Інязора (ерз. Inäzor) та національного суду — Відекуро (ерз. Videkuro). Водночас ці органи національного самоврядування називаються Кірдійюром (ерз. Kirdijur). Російська влада спочатку намагалася через залякування та переслідування активістів взяти під контроль ключові органи Кірдійюр, а зазнавши невдачі — створила паралельні представницькі органи, які очолили працівники бюджетної сфери, тобто люди, які залежать від влади.
Ерзянський національний рух тричі офіційно засуджував розв'язання російською владою війни проти України: один раз у 2014 та двічі у 2022 році. У липні 2022 року ерзянські активісти підпільно розклеїли в Саранську сотні антивоєнних листівок, після чого низка активістів зазнала тиску з боку ФСБ і поліції, яка запідозрила їх у нелояльності до федеральної влади.
Сиресь Болянь, 1958 р.н. Сучасний період пов'язаний із формуванням системи національних представницьких органів ерзянського народу та передачею повноважень головного старійшини від Кшуманцяня Піргужа новообраному Сиресю Боляєню. Ерзя — один із небагатьох бездержавних фінно-угорських народів, який має власну систему національних представницьких органів. Вона складається зі з'їзду делегатів від ерзянських політичних партій та громадських об'єднань — Промкса (ерз. Promks), ради старійшин — Атянь Езем (ерз. Atäń Äzem), головного старійшини — Інязора (ерз. Inäzor) та національного суду — Відекуро (ерз. Videkuro). В сукупності ці органи національного самоврядування називаються Кірдійюром (ерз. Kirdijur). Російська влада спочатку намагалася через залякування та переслідування активістів взяти під контроль ключові органи Кірдійюр, а зазнавши невдачі — створила паралельні представницькі органи, які очолили працівники бюджетної сфери, тобто люди, які залежать від влади.
Ерзянський національний рух тричі офіційно засуджував розв'язання російською владою війни проти України: один раз у 2014 та двічі у 2022 році. У липні 2022 року ерзянські активісти підпільно розклеїли в Саранську сотні антивоєнних листівок, після чого низка активістів зазнала тиску з боку ФСБ і поліції, яка запідозрила їх у нелояльності до федеральної влади.
Сиресь Болянь, 1958 р.н. — ерзянський громадський діяч, поет і перекладач, Головний старійшина ерзянського народу, співзасновник громадського руху Вільний Ідель-Урал. Учасник російсько-української війни у лавах 10-ї гірсько-штурмової та 14-ї окремої механізованої бригад Збройних Сил України (2015-2017), та у Силах територіальної оборони Збройних сил України (2022). Двічі виступав на Постійному форумі ООН з питань корінних народів із гострою критикою національної політики РФ. Промова С. Боляєня стала першим виступом ерзянською мовою на майданчику ООН.
Telegram
YouTube
Facebook
Twitter
E-mail: inyazoro[at]gmail.com
Сучасний період пов'язаний із формуванням системи національних представницьких органів ерзянського народу та передачею повноважень головного старійшини від Кшуманцяня Пірґужа новообраному Сиресю Боляєню. Ерзя — один із небагатьох бездержавних фінно-угорських народів, який має власну систему національних представницьких органів. Вона складається зі з'їзду делегатів від ерзянських політичних партій та громадських об'єднань — Промкса (ерз. Promks), ради старійшин — Атянь Езем (ерз. Atäń Äzem), головного старійшини — Інязора (ерз. Inäzor) та національного суду — Відекуро (ерз. Videkuro). Водночас ці органи національного самоврядування називаються Кірдійюром (ерз. Kirdijur). Російська влада спочатку намагалася через залякування та переслідування активістів взяти під контроль ключові органи Кірдійюр, а зазнавши невдачі — створила паралельні представницькі органи, які очолили працівники бюджетної сфери, тобто люди, які залежать від влади.
Ерзянський національний рух тричі офіційно засуджував розв'язання російською владою війни проти України: один раз у 2014 та двічі у 2022 році. У липні 2022 року ерзянські активісти підпільно розклеїли в Саранську сотні антивоєнних листівок, після чого низка активістів зазнала тиску з боку ФСБ і поліції, яка запідозрила їх у нелояльності до федеральної влади.
Сиресь Болянь, 1958 р.н. Сучасний період пов'язаний із формуванням системи національних представницьких органів ерзянського народу та передачею повноважень головного старійшини від Кшуманцяня Піргужа новообраному Сиресю Боляєню. Ерзя — один із небагатьох бездержавних фінно-угорських народів, який має власну систему національних представницьких органів. Вона складається зі з'їзду делегатів від ерзянських політичних партій та громадських об'єднань — Промкса (ерз. Promks), ради старійшин — Атянь Езем (ерз. Atäń Äzem), головного старійшини — Інязора (ерз. Inäzor) та національного суду — Відекуро (ерз. Videkuro). В сукупності ці органи національного самоврядування називаються Кірдійюром (ерз. Kirdijur). Російська влада спочатку намагалася через залякування та переслідування активістів взяти під контроль ключові органи Кірдійюр, а зазнавши невдачі — створила паралельні представницькі органи, які очолили працівники бюджетної сфери, тобто люди, які залежать від влади.
Ерзянський національний рух тричі офіційно засуджував розв'язання російською владою війни проти України: один раз у 2014 та двічі у 2022 році. У липні 2022 року ерзянські активісти підпільно розклеїли в Саранську сотні антивоєнних листівок, після чого низка активістів зазнала тиску з боку ФСБ і поліції, яка запідозрила їх у нелояльності до федеральної влади.
Сиресь Болянь, 1958 р.н. — ерзянський громадський діяч, поет і перекладач, Головний старійшина ерзянського народу, співзасновник громадського руху Вільний Ідель-Урал. Учасник російсько-української війни у лавах 10-ї гірсько-штурмової та 14-ї окремої механізованої бригад Збройних Сил України (2015-2017), та у Силах територіальної оборони Збройних сил України (2022). Двічі виступав на Постійному форумі ООН з питань корінних народів із гострою критикою національної політики РФ. Промова С. Боляєня стала першим виступом ерзянською мовою на майданчику ООН.
Telegram
YouTube
E-mail: inyazoro[at]gmail.com
