Пропонуємо вашій увазі переклад інтерв'ю Інязора (Старійшини) ерзянського народу одному з найвпливовіших і передових видань Фінляндії – газеті “Helsingin Sanomat”.
Рада старійшин обрала Боляєня Сирєся, який проживає у Києві, головою ерзянського народу. Тепер колишній майор ВПС прагне повної незалежності від Росії. Почнемо з того, що йдеться не про мордву. Звичайно, мордва офіційно є найбільш густонаселеною фіно-угорською нацією в Росії, але Боляєнь Сирєсь обережно уточнює:
«Слово мордва вживати не можна», – дає настанови він на самому початку інтерв'ю.
Для нього ця термінологія є невіддільною частиною російського колоніалізму, в якому ерзя і мокша насильно були об'єднані в один уявний народ. Ерзянська і мокшанська – близькі, але чужі одна одній мови, якими розмовляють на Росії, перш за все у Республіці Мордовія, а також сусідніх у Пєнзенській і Нижньоновгородській областях Надволжя.
Інтерв'ю відбувається у центрі наїжаченого оборонними спорудами мілітарного Києва, місті, де з 1978 року проживає Боляєнь Сирєсь, або є Алєксандр Болькін російською, чи Олександр Болькін українською. Боляень, який народився 65 років тому у Республіці Мордовія, був направлений до Києва на військову службу, і він усе ще на тому ж шляху, що й раніше. Його дружина – також представниця народу ерзя, і вдома вони говорять виключно ерзянською. Підкладка пальта Боляєна має біло-червоно-темно-чорні барви прапора ерзян. Водночас він не носить національний костюм.
«Голови держав не носять національний костюм». Так думає Боляєнь Сирєсь.
У 2019 році Рада старійшин ерзян обрала його Інязором, лідером Ерзянського національного руху. Це відбулося під час загального щорічного моління. Моління під назвою "Раськень озкс" здійснюється у Республіці Мордовія з кінця 1990-х років. У випадку, наприклад, якщо буде зарізано жетовного бика, буде запалена триметрова свічка (штатол), проведено звернення до померлих, а в колі влаштовані танці на честь Нішке Паза – бога неба. У молінні беруть участь кілька тисяч людей. Тоді ж символічно збирається і Рада старійшин, до якої входять інтелектуали та активісти ерзянського народу. Рада обирає Інязора з 1999 року.
«Хлопці з України запропонували мене на роль Інязора. Рада зрозуміла, що весь національний рух буде пригнічений, репресований, тож вирішено перенести частину активності за кордон», – каже він.
Сирєсь щороку відвідував свій рідний край, але після призначення Росія заборонила йому в'їзд до країни. Влада обрали нову Раду старійшин та Інязора. З іншого боку, Рада, яку очолює Сирєсь, пішла у підпілля і збирається у вигляді online-нарад. Востаннє вони бачилися наживо наприкінці минулого року в Естонії. Про політичне мислення ерзян майже нічого не відомо. Число послідовників Сирєся, можливо, невелике, але явище, яке він репрезентує, заслуговує на увагу. Він переконаний фіно-угорський сепаратист, на думку якого ерзянський народ може врятувати лише відокремлення від Росії.
«Від початку Рада старійшин поважала кордони Росії. Коли Росія скотилася у безправну державу, на наших зборах вирішили, що її межі є незаконними», – каже він.
На Росії сепаратизм призводить до тюремного ув'язнення, але у промовах Сирєся немає жодного натяку на страх. Він колишній інженер-майор ВПС України, учасник війни на Сході (конкретно, за Донеччину). Тепер він робить свій внесок в оборону та бойові дії відповідно до власної підготовки.
На що було б схоже становище ерзянського народу, або ж країни Ерзян (Ерзянь Мастор)? У Сирєся вже й мапа надрукована.
«Ми хочемо жити цивілізовано, як естонці та фіни, де ніхто не пригнічений. У татар два кантони. У росіян є свій кантон у Сизрані, і їм дозволено вчитися рідною мовою до дев'ятого класу».
За словами Сирєся, самотні люди не домагатимуться незалежності поодинці. Він та його прихильники належать до руху "Вільний Ідель-Урал", що об'єднує прагнення до незалежності тюркських (татар, башкир і чувашів), а також фіно-угорських (ерзян, мокшан, марійців й удмуртів) народів. Рух засновано татарським сепаратистом Рафісом Кашаповим у 2018 році. Ці ж організації входять і до Ліги вільних націй, яка об'єднує бурят, якутів та ойратів із Сибіру, калмиків монгольського походження, чеченців, козаків і навіть ті, хто прагне незалежної Інґрії. Сирєсь каже, що вони не отримують підтримки від «спецслужб та розвідки якоїсь держави». Ліга організовує демонстрації в Європі та США і проводить зустрічі в Європейському парламенті.
Сирєсь виступив на засіданні Постійного форуму ООН зі справ корінних народів ерзянською мовою. Рада ерзян звернулася до ООН та Ради Європи із закликом відреагувати на утиски національних меншин на Росії. За його словами, в Україні до ерзян ставляться із великим співчуттям, бо «українці розуміють їхні проблеми». З іншого боку, важко донести інформацію до решти частин світу.
Делегацію, яку він очолює, не пустили на Всесвітній конгрес фіно-угрів, організованого в Естонії у 2021 році, і йому довелося провести свою пресконференцію під небом: «Потім його два дні показували по естонських телеканалах».
За словами Сирєся, Естонія та Фінляндія побоялися бути на їхньому боці, бо хотіли про всяк випадок триматися трохи далі від «злочинців, які керують Росією. Вони посилаються на дотримання міжнародного права [кордону – прим. ред.]. Це цинічно. Ми не хочемо помирати лише для того, щоби не було порушено міжнародне право».
"Спеціальна військова операція" мала підвищити безпеку Росії, але сталося протилежне: бойові дії вже поширюються на територію РФ. Росія поставила під питання кордону сусідніх держав, у результаті тепер уперше від часів Чеченських воєн поставлені під питання її власні кордони.
Чи можна серйозно ставитися до сепаратизму ерзян? Фіно-угорські народи вважалися найлояльнішими з меншин Росії. Ідею стати незалежною, здавалося б, було взято з космосу раніше. Це, як і раніше, здається дуже малоймовірним сценарієм, але все-таки трохи менш малоймовірним, ніж півтора року тому. Як тоді буде здобуватися незалежність? Ерзян не мають власних військових підрозділів. Але Сирєсь вірить у розпад Росії внаслідок війни проти Україні.
«Це неминуче. Не може бути, щоб Совєцький Союз розпався, але залишився б його недопалок у форматі Росії. Було б шкідливо не підготуватися до цього».
Навіть, якби на Росії прийшла нова влада, навряд чи б вона захотіла відпустити нечисленні народи у вільне плавання. Сирєсь критикує російську опозицію за те, що вона не цінує самовизначення інших націй, а натомість хоче спочатку врятувати Росію. Алєксєй Навальний говорив про «прекрасну Росію майбутнього», не питаючи, чи хочуть усі громадяни бути її частиною.
«У нас різні інтереси, але ми маємо поговорити з ними».
За словами Сирєся, Росія згадує про меншини лише тоді, коли вони їй потрібні. Більшовики обіцяли освіту та літературу рідною мовою, але національна інтелігенція опинилася у таборах та була розстріляна.
«Під час Другої світової війни совєцька держава зробила ставку на те, щоби перемогти ворога спільно. А вже після того – у 1946-1947 роках – у віддалених селах діти помирали від голоду».
Боріс Єльцин, який став президентом Росії у 1991 році, закликав регіони брати «стільки владу, скільки ви можете утримати».
«[Республіку Мордовію – прим. ред.] заманили у федерацію обіцянками державності. Ви можете обрати собі президента. Всі мови рівні. Як завжди обдурили», – каже Сирєсь.
На початку 1990-х років серед ерзян відбулося національне пробудження. Було засновано журнал "Erzäń Mastor" і фонд порятунку мов. Активізувалися письменники та музиканти. Почав організовувати молитви "Раськень озкс". Тепер, за словами Сирєся, все втрачено.
«Влада захопила журнал і фонд. Вони виконують волю Москви. Вони перетворили наше моління на циркову виставу, за якою не видно, як знищується одна нація. Минулого року на заході були присутні багато представників силових структур. Наші прапори було заборонено. Це говорить про те, як вони налякані».
За словами Сирєся, стан мови ганебний: «Кількість тих, хто володіє нею, весь час зменшувалася. У школах проводиться один добровільний урок на тиждень. Свого часу я розмовляв із вчителями тільки рідною мовою. А сьогодні вони вже самі через пару хвилин переходять на російську мову, коли розмова стає надто складною. І це сумно».
Боляень Сирєсь стверджує, що єдиний спосіб зберегти мову – це використовувати її як офіційну мову у всіх сферах життя суспільства: у політиці, економіці, культурі та повсякденному житті. Найбільше насторожує колапс чисельності ерзян. Якщо за переписом 1989 року на Росії мешкало понад мільйон так званої мордви, нині їх менше півмільйона.
Куди ж зникли ерзяни разом із мокшанами? Вони стали росіянами! То як змусити їх знову знайти свою особистість? – Сирєсь вважає, що це станеться само собою, коли Росія програє.
«Коли бути росіянином уже стане не круто, люди почнуть згадувати, звідки вони родом. Багато хто згадає, що вони – ерзя. Російськість не етнічна форма, це компенсація за рабство. Росіянин розуміє, що він – раб, а вище цар і Бог, але компенсує це тим, що він почувається частиною великої та могутньої імперії».
Тепер, за словами Сирєся, російська держава почала ще й фізично знищувати ерзян, відправляючи їх на війну.
«Ми для них споживчий товар. Вони створили [у Республіці Мордовія – прим. ред.] три добровольчі батальйони. Відомо, що вербування добровольців ішло погано. Попри пропаганду люди розуміють, що відбувається».
Рада старійшин опублікувала інструкції про те, як протистояти цьому руху.
«Це ненормальна ситуація, коли людина боїться протистояти державі, яка хоче відправити її вмирати та вбивати інших людей».
За словами Сирєся, з відкритих джерел відомо, що 80 військовослужбовців, які залишили Мордовію, загинули, але насправді, за його словами, цифра в рази більша.
«Тільки минулого тижня було поховано семеро, і про них не повідомлялося публічно».
Ерзяни також воюють на боці України. Принаймні, один із них, ерзянський діяч "Ледяй", він же Олексій Вєщевайлов, поліг смертю хоробрих на полі бою. Промови Сирєся звучать утопічно, небезпечно чи надихаюче, залежно від погляду. Але показово, що хтось ставить під сумнів status quo фіно-угорських народів, де вони згасають у немилості Росії. Найсильніший аргумент Сирєся у тому, що у так званих меншин, а насправді націй, немає майбутнього у складі Росії.
«Ми маємо діяти, бо альтернативи немає. Або ми навчимося захищатися, або повністю будемо знищені. Коли бути росіянином уже не модно, люди починають згадувати, звідки вони родом, де їхнє коріння. Багато хто розуміє, що вони ерзя», – каже Інязор ерзян Боляєнь Сирєсь.
ДЖЕРЕЛО
«Слово мордва вживати не можна», – дає настанови він на самому початку інтерв'ю.
Для нього ця термінологія є невіддільною частиною російського колоніалізму, в якому ерзя і мокша насильно були об'єднані в один уявний народ. Ерзянська і мокшанська – близькі, але чужі одна одній мови, якими розмовляють на Росії, перш за все у Республіці Мордовія, а також сусідніх у Пєнзенській і Нижньоновгородській областях Надволжя.
Інтерв'ю відбувається у центрі наїжаченого оборонними спорудами мілітарного Києва, місті, де з 1978 року проживає Боляєнь Сирєсь, або є Алєксандр Болькін російською, чи Олександр Болькін українською. Боляень, який народився 65 років тому у Республіці Мордовія, був направлений до Києва на військову службу, і він усе ще на тому ж шляху, що й раніше. Його дружина – також представниця народу ерзя, і вдома вони говорять виключно ерзянською. Підкладка пальта Боляєна має біло-червоно-темно-чорні барви прапора ерзян. Водночас він не носить національний костюм.
«Голови держав не носять національний костюм». Так думає Боляєнь Сирєсь.
У 2019 році Рада старійшин ерзян обрала його Інязором, лідером Ерзянського національного руху. Це відбулося під час загального щорічного моління. Моління під назвою "Раськень озкс" здійснюється у Республіці Мордовія з кінця 1990-х років. У випадку, наприклад, якщо буде зарізано жетовного бика, буде запалена триметрова свічка (штатол), проведено звернення до померлих, а в колі влаштовані танці на честь Нішке Паза – бога неба. У молінні беруть участь кілька тисяч людей. Тоді ж символічно збирається і Рада старійшин, до якої входять інтелектуали та активісти ерзянського народу. Рада обирає Інязора з 1999 року.
«Хлопці з України запропонували мене на роль Інязора. Рада зрозуміла, що весь національний рух буде пригнічений, репресований, тож вирішено перенести частину активності за кордон», – каже він.
Сирєсь щороку відвідував свій рідний край, але після призначення Росія заборонила йому в'їзд до країни. Влада обрали нову Раду старійшин та Інязора. З іншого боку, Рада, яку очолює Сирєсь, пішла у підпілля і збирається у вигляді online-нарад. Востаннє вони бачилися наживо наприкінці минулого року в Естонії. Про політичне мислення ерзян майже нічого не відомо. Число послідовників Сирєся, можливо, невелике, але явище, яке він репрезентує, заслуговує на увагу. Він переконаний фіно-угорський сепаратист, на думку якого ерзянський народ може врятувати лише відокремлення від Росії.
«Від початку Рада старійшин поважала кордони Росії. Коли Росія скотилася у безправну державу, на наших зборах вирішили, що її межі є незаконними», – каже він.
На Росії сепаратизм призводить до тюремного ув'язнення, але у промовах Сирєся немає жодного натяку на страх. Він колишній інженер-майор ВПС України, учасник війни на Сході (конкретно, за Донеччину). Тепер він робить свій внесок в оборону та бойові дії відповідно до власної підготовки.
На що було б схоже становище ерзянського народу, або ж країни Ерзян (Ерзянь Мастор)? У Сирєся вже й мапа надрукована.
«Ми хочемо жити цивілізовано, як естонці та фіни, де ніхто не пригнічений. У татар два кантони. У росіян є свій кантон у Сизрані, і їм дозволено вчитися рідною мовою до дев'ятого класу».
За словами Сирєся, самотні люди не домагатимуться незалежності поодинці. Він та його прихильники належать до руху "Вільний Ідель-Урал", що об'єднує прагнення до незалежності тюркських (татар, башкир і чувашів), а також фіно-угорських (ерзян, мокшан, марійців й удмуртів) народів. Рух засновано татарським сепаратистом Рафісом Кашаповим у 2018 році. Ці ж організації входять і до Ліги вільних націй, яка об'єднує бурят, якутів та ойратів із Сибіру, калмиків монгольського походження, чеченців, козаків і навіть ті, хто прагне незалежної Інґрії. Сирєсь каже, що вони не отримують підтримки від «спецслужб та розвідки якоїсь держави». Ліга організовує демонстрації в Європі та США і проводить зустрічі в Європейському парламенті.
Сирєсь виступив на засіданні Постійного форуму ООН зі справ корінних народів ерзянською мовою. Рада ерзян звернулася до ООН та Ради Європи із закликом відреагувати на утиски національних меншин на Росії. За його словами, в Україні до ерзян ставляться із великим співчуттям, бо «українці розуміють їхні проблеми». З іншого боку, важко донести інформацію до решти частин світу.
Делегацію, яку він очолює, не пустили на Всесвітній конгрес фіно-угрів, організованого в Естонії у 2021 році, і йому довелося провести свою пресконференцію під небом: «Потім його два дні показували по естонських телеканалах».
За словами Сирєся, Естонія та Фінляндія побоялися бути на їхньому боці, бо хотіли про всяк випадок триматися трохи далі від «злочинців, які керують Росією. Вони посилаються на дотримання міжнародного права [кордону – прим. ред.]. Це цинічно. Ми не хочемо помирати лише для того, щоби не було порушено міжнародне право».
"Спеціальна військова операція" мала підвищити безпеку Росії, але сталося протилежне: бойові дії вже поширюються на територію РФ. Росія поставила під питання кордону сусідніх держав, у результаті тепер уперше від часів Чеченських воєн поставлені під питання її власні кордони.
Чи можна серйозно ставитися до сепаратизму ерзян? Фіно-угорські народи вважалися найлояльнішими з меншин Росії. Ідею стати незалежною, здавалося б, було взято з космосу раніше. Це, як і раніше, здається дуже малоймовірним сценарієм, але все-таки трохи менш малоймовірним, ніж півтора року тому. Як тоді буде здобуватися незалежність? Ерзян не мають власних військових підрозділів. Але Сирєсь вірить у розпад Росії внаслідок війни проти Україні.
«Це неминуче. Не може бути, щоб Совєцький Союз розпався, але залишився б його недопалок у форматі Росії. Було б шкідливо не підготуватися до цього».
Навіть, якби на Росії прийшла нова влада, навряд чи б вона захотіла відпустити нечисленні народи у вільне плавання. Сирєсь критикує російську опозицію за те, що вона не цінує самовизначення інших націй, а натомість хоче спочатку врятувати Росію. Алєксєй Навальний говорив про «прекрасну Росію майбутнього», не питаючи, чи хочуть усі громадяни бути її частиною.
«У нас різні інтереси, але ми маємо поговорити з ними».
За словами Сирєся, Росія згадує про меншини лише тоді, коли вони їй потрібні. Більшовики обіцяли освіту та літературу рідною мовою, але національна інтелігенція опинилася у таборах та була розстріляна.
«Під час Другої світової війни совєцька держава зробила ставку на те, щоби перемогти ворога спільно. А вже після того – у 1946-1947 роках – у віддалених селах діти помирали від голоду».
Боріс Єльцин, який став президентом Росії у 1991 році, закликав регіони брати «стільки владу, скільки ви можете утримати».
«[Республіку Мордовію – прим. ред.] заманили у федерацію обіцянками державності. Ви можете обрати собі президента. Всі мови рівні. Як завжди обдурили», – каже Сирєсь.
На початку 1990-х років серед ерзян відбулося національне пробудження. Було засновано журнал "Erzäń Mastor" і фонд порятунку мов. Активізувалися письменники та музиканти. Почав організовувати молитви "Раськень озкс". Тепер, за словами Сирєся, все втрачено.
«Влада захопила журнал і фонд. Вони виконують волю Москви. Вони перетворили наше моління на циркову виставу, за якою не видно, як знищується одна нація. Минулого року на заході були присутні багато представників силових структур. Наші прапори було заборонено. Це говорить про те, як вони налякані».
За словами Сирєся, стан мови ганебний: «Кількість тих, хто володіє нею, весь час зменшувалася. У школах проводиться один добровільний урок на тиждень. Свого часу я розмовляв із вчителями тільки рідною мовою. А сьогодні вони вже самі через пару хвилин переходять на російську мову, коли розмова стає надто складною. І це сумно».
Боляень Сирєсь стверджує, що єдиний спосіб зберегти мову – це використовувати її як офіційну мову у всіх сферах життя суспільства: у політиці, економіці, культурі та повсякденному житті. Найбільше насторожує колапс чисельності ерзян. Якщо за переписом 1989 року на Росії мешкало понад мільйон так званої мордви, нині їх менше півмільйона.
Куди ж зникли ерзяни разом із мокшанами? Вони стали росіянами! То як змусити їх знову знайти свою особистість? – Сирєсь вважає, що це станеться само собою, коли Росія програє.
«Коли бути росіянином уже стане не круто, люди почнуть згадувати, звідки вони родом. Багато хто згадає, що вони – ерзя. Російськість не етнічна форма, це компенсація за рабство. Росіянин розуміє, що він – раб, а вище цар і Бог, але компенсує це тим, що він почувається частиною великої та могутньої імперії».
Тепер, за словами Сирєся, російська держава почала ще й фізично знищувати ерзян, відправляючи їх на війну.
«Ми для них споживчий товар. Вони створили [у Республіці Мордовія – прим. ред.] три добровольчі батальйони. Відомо, що вербування добровольців ішло погано. Попри пропаганду люди розуміють, що відбувається».
Рада старійшин опублікувала інструкції про те, як протистояти цьому руху.
«Це ненормальна ситуація, коли людина боїться протистояти державі, яка хоче відправити її вмирати та вбивати інших людей».
За словами Сирєся, з відкритих джерел відомо, що 80 військовослужбовців, які залишили Мордовію, загинули, але насправді, за його словами, цифра в рази більша.
«Тільки минулого тижня було поховано семеро, і про них не повідомлялося публічно».
Ерзяни також воюють на боці України. Принаймні, один із них, ерзянський діяч "Ледяй", він же Олексій Вєщевайлов, поліг смертю хоробрих на полі бою. Промови Сирєся звучать утопічно, небезпечно чи надихаюче, залежно від погляду. Але показово, що хтось ставить під сумнів status quo фіно-угорських народів, де вони згасають у немилості Росії. Найсильніший аргумент Сирєся у тому, що у так званих меншин, а насправді націй, немає майбутнього у складі Росії.
«Ми маємо діяти, бо альтернативи немає. Або ми навчимося захищатися, або повністю будемо знищені. Коли бути росіянином уже не модно, люди починають згадувати, звідки вони родом, де їхнє коріння. Багато хто розуміє, що вони ерзя», – каже Інязор ерзян Боляєнь Сирєсь.
ДЖЕРЕЛО