Башкири – один із давніх народів Євразії, сформований на Південному Уралі як самостійний етнос у першій половині I тисячоліття нашої ери і є автохтонним народом цих земель. Перші письмові згадки про окремі племена, що увійшли до складу башкирського народу, зустрічаються в творах Геродота (V століття до н.е.). Цінні відомості містяться у творі Саллама Тарджемана (IX століття) та Ахмеда ібн Фадлана (X століття); Махмуд Ал-Кашгарі у своєму енциклопедичному «Словнику тюркських мов» (1073/1074 рр.) у рубриці «про особливості тюркських мов» перераховував башкир серед двадцяти «основних» тюркських народів. До території історичних земель проживання башкирського народу, так званого "Історичного Башкортостану" входять землі сьогоднішніх Челябінської, Оренбурзької області, частини Свердловської, Курганської, Пермських областей, Республіки Татарстан.

Чисельність башкир у світі 1 млн 700 тисяч людей. У Республіці Башкортостан проживає 1 млн 172 тисячі башкир. Релігія іслам сунітського напрямку (ханафітський масхаб).

Частина башкирських племен у середині XVI століття, уклавши Договір із Московською державою, увійшли до її складу зі своїми землями. Більшість племен, що залишилися, були з часом завойовані і насильно приєднані. За Договором башкири мали платити невеликий ясак, захищати південні території та брати участь у всіх війнах Московської держави. Натомість за башкирами закріплювалися їхні землі, де вони були повновладними господарями (вотчинне право) і надавалося повне внутрішнє самоврядування. Проте невдовзі Москва почала порушувати Договір, захоплюючи башкирські землі та проводячи спроби насильницької християнізації. Башкири відповіли повстаннями. Понад двісті років Росія здригалася від знаменитих башкирських повстань, чимало з яких мали перможний для башкир характер. Як наслідок – центральна влада йшла на поступки. У російсько-селянській війні 1773-1775 р.р. під проводом Омеляна Пугачова башкири взяли найактивнішу участь. Майже всі башкирські роди зі своїми старшинами перейшли на бік Пугачова і воювали проти царської влади. У цьому повстанні прославився молодий башкирський батир Салават Юлаєв, котрий згодом став національним героєм башкирського народу. Після лютневої революції 1917 року, коли в усіх народів почала пробуджуватись національна самосвідомість, башкири обрали собі Башкирський уряд на чолі з Ахмет-Заки Валідовим (Закі Валіді), створили національне військо і заснували Першу башкирську республіку – Башкурдистан. За визнання республіки довелося воювати як і з червоними, і з білими. Після підписання 20 березня 1919 року Угоди між Башкирським і Радянським урядами про визнання Башкирської республіки, вже через рік Ленін порушив цю Угоду та анулював багато її пунктів, прибравши з неї найважливіші питання, які перебували у віданні Башкирського уряду. Закі Валіді на знак протесту поїхав до Середньої Азії, де приєднався до басмацького руху. Частина башкирського війська, не прийнявши радянську владу, пішла разом із білими військами на еміграцію.

У 90-ті роки XX століття починається новий етап Башкирського національного руху за суверенітет республіки. Інтелігенція та громадськість створили Башкирський народний центр "Урал", молодь – організацію "Союз башкирської молоді", що стали локомотивами у боротьбі за суверенний Башкортостан. У 1993 році було прийнято Конституцію республіки, яка відобразила багато сподівань башкирського народу. У 1994 році було підписано Договір між Республікою Башкортостан та Російською Федерацією про розмежування повноважень та предметів відання, за яким Башкортостан наділявся багатьма правами як держава у складі Росії. Проте з приходом президента Володимира Путіна Договір більше не продовжували і багато прав республіки були відібрані Кремлем. Конституцію Башкортостану під тиском Москви було переписано, з неї було прибрано багато статей і пунктів.

У відповідь створюються башкирські національні організації "Кук буре" і “Башкорт" , які неодноразово порушували питання захисту прав і інтересів башкирського народу, повернення суверенітету республіки, Конституції Башкортостану від 1993 року. Російська влада розпочала репресії проти башкирських національних активістів. Неодноразово засуджували до різних термінів одного з лідерів Башкирського національного руху Айрата Дільмухаметова, на лідерів організації "Кук буре" та "Башкорт" порушували кримінальні справи, посадили національну активістку Рамілю Саітову. У 2020 році Башкирську громадську організацію "Башкорт" визнали екстремістською та заборонили її діяльність на території Росії. Один із засновників цієї організації Руслан Габбасов емігрував із Росії та попросив політичного притулку в Литві. Габбасов створив Башкирський Національний Політичний Центр і веде політичну діяльність, спрямовану на здобуття незалежності Республіки Башкортостан та відродження її державності. Також Башкирський Національний Політичний Центр увійшов до Ліги Вільних Націй, де представники національних та регіональних рухів Росії борються за свої народи, рятуючи їх від колоніального існування в імперії під назвою Росія.

Руслан Габбасов – башкирський політик та громадський діяч. Народився 1979 року в Ішимбаї, Республіка Башкортостан. 2017 року закінчив історичний факультет Башкирського державного університету. У 2011 році став активістом башкирського національного руху, вступив до Башкирського правозахисного руху "Кук буре", в якому його обрали заступником голови. У 2014 році разом із однодумцями створив Башкирську громадську організацію "Башкорт" (визнана екстремістською та заборонена в Росії), в якій до 2020 року також обіймав посаду заступника голови.

У листопаді 2021 року емігрував до Литви, де попросив політичного притулку. Засновник та керівник Башкирського національного політичного центру.

www.bashnational.com
Facebook
Telegram
YouTube