Калмики або ойрат-калмики — це азіати за походженням і монголоїди по расі, європейці — по території проживання. Це народ, який віднесений сучасною наукою до монголомовних народів умовної Алтайської мовної сім’ї. В результаті багатовікового етногенезу народ склався з великого конгломерату стародавніх племен і народів, деякі з яких мають історію з часів до Чингісхана (12-13 століття). Калмиками більше прийнято називати лише осілих біля сучасної Росії. Ойрат-Калмики є частиною ойратської спільності, яку також прийнято вважати, на відміну від східних, південних і північних монголів, групою західно-монгольських народів, ойрат-монголами. Ойрат-Калмики — одночасно частина монгольського і буддистського світу, частина Європи, Азії та Росії. Ойрат-Калмики є титульним народом Республіки Калмикія, становлячи приблизно 70% її населення.
Основна частина народу проживає нині переважно на території Республіки Калмикія у складі Російської Федерації. Невеликі групи проживають в інших суб’єктах Росії – Астраханській та Волгоградській областях, що є традиційним багатовіковим місцем проживання. Через війну міграції останніх десятиліть, зокрема трудову, помітні за чисельністю групи проживають у Москві, Підмосков’ї, Санкт-Петербурзі, регіонах Крайньої Півночі та Сибіру. Загальна чисельність у Росії — близько 200 тис. людина.
Значні групи та діаспори ойрат (калмиків) живуть за межами Росії та розкидані на величезній території.
На території КНР (Сіньцзян, Внутрішня Монголія, Цинхай) та на Тайвані проживає близько 300 тис. осіб, у Монголії близько 300 тис. ойрат, у Європі, США та Канаді — до 10 тис. ойрат-калмиків — представників 3 хвиль переселення: часів Громадянської війни, 2-ї Світової війни та останніх 30 років — після падіння СРСР. У Киргизстані проживає від 3 до 4 тис. ойрат (по-кирг. — Калмаків). Загальна чисельність ойрату на сьогодні становить близько мільйона людей.
Самоназва народу: на кирилиці — өөрд, ойрад, ойрати, хальмг, хальмгуд. Етнонім «калмыки» є екзонімом, запозиченим, «чужим» етнонімом, тюркським за походженням, що став під тиском обставин та імперської політики самоназвою. Предків нинішніх ойрат, що складалися з багатьох племен, протягом багатьох століть так збирально називали предки нинішніх тюркських народів. Пізніше цей екзонім почали використовувати росіяни, у Московії та Російській імперії. З втратою своєї держави та незалежності після 1771 р., ойрат-калмики повністю перейняли, звикли і прийняли протягом 19-20 століть як самоназву етнонім «калмики».
Наприкінці XVI — на початку XVII століть кілька ойратських племен перекочували з Центральної Азії та з Алтаю до Північного Прикаспію та на Нижню Волгу, утворивши Торгудське (рос. — Калмицьке) ханство. Після ліквідації ханства Катериною II ця територія була анексована і включена до складу Російської імперії. Після цього протягом двох століть територія проживання ойрат-калмиків постійно внаслідок царської та радянської колоніальної політики скорочувалася, зменшившись із кількох сотень тисяч до 75 тисяч кв.км. Відбувався від’єм землі на користь переселенців із Центральної Росії та східних районів України.
Традиційне віросповідання — буддизм школи Тибету Гелуг. Нині, попри свободу релігій після розпаду СРСР, меншість ойрат-калмицького населення сповідують буддизм (за оцінками від 20 до 30 %). Значна частина ойрат-калмиків — атеїсти чи агностики. Дуже мало тих, хто сповідує християнство — православ’я та різні форми протестантизму.
До приходу до влади більшовиків-комуністів, ойрат-калмики мали власну писемність — Тодо Бічіг («Ясне письмо»), яка була в активному використанні майже 300 років. Це був один із небагатьох народів колишнього СРСР, який мав власну писемність. Більшість літератури на Тодо Бічиг було втрачено внаслідок репресій щодо буддизму і священнослужителів після 1917 року. В результаті хитрої перестановки використання Тодо Бічиг виявилося під негласною забороною: з 1924 р. був перехід на кирилицю, з 1930 р. алфавіт було переведено на латиницю, а з 1938-39 рр. знову повернули кирилицю. Все це супроводжувалося знищенням носіїв знання Тодо Бічіг.
Ойрат-Калмики є носіями державності у формі Республіки Калмикія, відповідно до декларативної Конституції РФ. Але в історії ойрат-калмиків, як мінімум, чотири інші ойратські держави: Ойрадського ханства (XIV – XVI ст.), Джунгарського, Торгудського та Хошеутського ханств (XVII – XVIII ст.).
Ойрат-Калмики протягом тисячоліть традиційно займалися, крім постійних воєн, перш за все, пасовищним скотарством. Ойрат-Калмики були виведені і зберегли для всього світу чотири ойрадських порід худоби — великої рогатої худоби, коней, овець і верблюдів. Колись у предків були й кози. У далеких оренбурзьких степах ойрат-калмики навчили в’язати у XVIII столітті хустки та інші вироби з козячого пуху. З того часу в Росії та інших країнах став та відомі оренбурзькі пухові хустки. Аборигенні калмицькі породи худоби використовувалися при виведенні багатьох інших більш сучасних порід худоби — донська та буденівська порода коней, едильбаївська порода овець, казахська білоголова порода великої рогатої худоби тощо.
Ойрат-Калмики — це репресований народ, жертва геноциду і військових злочинів сталінського режиму. Фактично за роки радянської влади, за мірками сучасних міжнародних законів, піддавався щонайменше двічі: у 1918-1941 рр. в. й у 1943-1957 рр.
В умовах Росії ойрат-калмики є корінним народом (indigenous peoples), а також етнічною, національною, расовою, релігійною, культурною та мовною меншістю (ethnic, racial, religious, cultural, language minority), чиї права та інтереси і за радянських часів і у нинішній Російській Федерації постійно порушувалися та продовжують порушуватися.
В даний час ойрат-калмики є невільним народом, чиї права, зафіксовані в міжнародному законодавстві, у російських законах та Конституції РФ, не дотримуються та порушуються Москвою на регулярній основі.
Інформаційні ресурси:
http://docs.freekalmykia.org/ — сайт про ойрат-калмицький національний рух.
